- Forum >
- Topic: Ukrainian >
- Склонение слова "це".
Склонение слова "це".
Скажіть, будь ласка, як [склоняється] слово "це". І як по-українськи "склонение". Якщо мова йде про граматику.
29 Comments
188
Частка - незмінна частина мови.
Частка "це" з прикладами http://sum.in.ua/s/ce
Також "це" є формою середнього роду вказівного займенника "цей", по відмінках відмінюється так само (крім називного і знахідного), але відмінюється не завжди:
// невідм., сер. Уживається в функції неузгодженого підмета. Катерина подивилась, Та й зголосила: — Це не брат мій, це мій милий (Тарас Шевченко, II, 1953, 130);
http://sum.in.ua/s/cej
1033
відм. | однина (чол. р.) | однина (жін. р.) | однина (сер. р.) | множина |
---|---|---|---|---|
Н. | цей | ця | це | ці |
Р. | цього́ | ціє́ї | цьо́го́ | цих |
Д. | цьому́ | цій | цьо́му́ | цим |
З. | цього́ (іcт.) цей (неіст.) | цю | це | цих (іст.) ці (неіст.) |
О. | цим | ціє́ю | цим | ци́ми |
М. | цім цьо́му | цій | цім цьо́му | цих |
1033
Ситуація така ж, як і в російськії мові.
Це моє місце. - Это моё место. Це мій олівець. - Это мой карандаш.
Це місце моє. - Это место моё. Ці гроші мої. - Эти деньги мои.
Ну там два значения.
Второе типа замена полового акта ("Нужно ли говорить с детьми про ЭТО").
А примеров к первому нет. Что там имелось в виду? Типа: Спрячь ЭТО. (а у него в руках пистолет).
Кстати лично я здесь грани местоимения/существительное не наблюдаю. 1) Do I need to tell children about "it"? 2) Hide "it".
Здесь (и не только здесь) скорее указательное местоимение среднего рода "это" выступает как "заменительное" местоимение, которое заменяет любое местоимение 3 л. ед. ч.
Ещё одно явление подобное этому, как мне кажется, есть и в русском и в украинском и в сербском:
этО моя сестра. НО этА девушка моя сестра.
цЕ моя сестра. АЛЕ цЯ дівчина моя сестра.
овО је моја сестра. Али овА девојка је моја сестра.
Кстати польский (яндекс переводчиком):
tO jest moja siostra. ALE tA dziewczyna jest moja siostra.
1033
По сути, то же самое. :) "Это" заменяет слово, которое не принято произносить в приличном обществе.
194
Іменником цей займенник в ефімістичному значенні все одно не стає. То комусь не було чого робити, що вигадали, що воно при такому використанні субстантивується.
194
"Склонение" - відміна ("спряжение" - дієвідміна).
Якщо йдеться по частку ("це чупакабра й вона не існує"), то вона невідмінювана, якщо ж про займенник цей/ця/це ("це одоробло нарешті зламалось"), то:
Також є застаріла форма сей/ся/се, яка відмінюється так само.
P.S. "мова йде про" = "йдеться про"
"Склонение" - відміна
А тут писали що "відмінювання".
Також є застаріла форма сей/ся/се, яка відмінюється так само.
Так, я вже помітив подібність до "сей, сея, сие", як у церковно-слов'янському и російській мові (устар.). Як правельно: в церковно-слов'янському або церковно-слов'янській [мові]?
"мова йде про" = "йдеться про"
Це стійкий вираз? "стійкий вираз" правильний переклад для "устойчивое выражение"?
П.С.:
Якщо йдеться по частку ("це чупакабра й вона не існує") ...
Я конечно не филолог, но не могу согласиться, что в предложениях типа: "Це чупакабра й вона не існує". "Це" это частица. А если: "Це є чупакабра й вона не існує." <~> "Воно є чупакабра й вона не існує." По моему , вполне себе местоимение. Для меня всё что вместо имени - это вместоимение=местоимение. Я уже выше писал, что такая же ситуация с русским "это" и сербским "ово". Которые не только указательные местоимения среднего рода. Но и "некое общее оно" для всех родов в подобном типе предложений.
188
"Склонение" - відміна
А тут писали що "відмінювання".
Правильно писали, грамотно і коректно.
Але у контексті і "відміна" підійде.
Як правельно: в церковно-слов'янському або церковно-слов'янській [мові]?
Прав_и_льно - "у/в ... мові". Або "... мовою".
До речі, "як по-українськи "склонение" - тут краще "як українською "склонение".
"мова йде про" = "йдеться про"
Це стійкий вираз? "стійкий вираз" правильний переклад для "устойчивое выражение"?
Краще "сталий вираз". Або "усталений".
Але тут інше: "мова йде про" - це просто калька з російської, русизм.
194
Правильно писали, грамотно і коректно.
Ні. Відмінювання - процес, відміна - певна парадигма, за якою відмінювання відбувається ("перша відміна іменника", "відмінювання прикметників м'якої групи" - це назва процесу, а не парадигми). Питання було саме про відміну.
188
"Ні" на взаєм.
Відміна - це група різних слів, об'єднана за певною ознакою (для відмінювання).
Парадигма тут - це сукупність всіх форм одного слова, це результат відмінювання.
Хоч я не автор запитання, але, як на мене, воно було про парадигму - сукупність всіх відмінкових форм слова "це", про результат процессу, а фактично про процес, бо тут процес цікавий лише своїми результатами - змінюванням за відмінками.
Про відміну, тобто групу слів, до якої належить "це" і які відмінюються за аналогічним принципом, автор ніби не питав.
У словнику "відміна" не описане як "парадигма" (сукупність всіх форм слова), а лише як "Група іменників, що мають спільну систему відмінкових закінчень."
І "перша відміна іменника" - це саме така група, це сукупність різних слів за певними ознаками, а не сукупність результатів відмінювання одного слова.
Вікіпедія: "Відміна — клас іменників, що мають спільну систему відмінкових закінчень."
Звісно, слово "парадигма" можна трактувати ширше, але... у Вікі сказано за мене:
Парадигма (від грец. παράδειγμα — «зразок», «приклад») — у широкому сенсі — будь-який клас лінгвістичних одиниць, протиставлених одна одній і в той же час об'єднаних за наявністю спільної ознаки, або спільних асоціацій. Найчастіше — сукупність мовних одиниць, пов'язаних парадигматичними відношеннями. Парадигмою також називають модель і схему організації такого класу або сукупності.
У вузькому сенсі «парадигма» — синонім точнішого терміна «морфологічна парадигма», сукупність граматичних форм одного слова.
Морфологічна парадигма
Морфологічна парадигмою називається сукупність всіх граматичних форм (грамем) одного слова. Зазвичай парадигми упорядковують, розташовуючи грамеми в традиційному порядку. Наприклад, парадигма відмінювання імен в українській мові записується таким чином: форма називного, родового, давального, знахідного, орудного, місцевого і кличного відмінків однини, потім форми множини.
У цій темі я не бачу підстав для ширшого трактування, "морфологічна парадигма" - саме те, що треба. А це не "відміна".
(Це я вже не запитую про існування "відмін займенників", на відміну :) від "відмінювання займенників".)
1033
"Це чупакабра й вона не існує". "Це" это частица. А если: "Це є чупакабра й вона не існує."
Обе фразы идентичны.
1033
В украинском языке это частица. https://uk.wiktionary.org/wiki/%D1%86%D0%B5
В русском, кстати, тоже.
1033
Я разобрался, что Вас беспокоит. Вы правы. Просто Ваши примеры не в ту степь. Чупакабра - це найкраща хатня тварина.
Кстати, в качестве местоимения обычно указывают форму "этот".
mortificator,
Кстати, в качестве местоимения обычно указывают форму "этот".
"Этот" это однозначно указательное местоимение мужского рода. Но вот "Это/Це/Ово/To" выступают в соответствующих языках не только как указательное местоимение среднего рода, но и как нечто другое. Я уже выше писал про это и приводил примеры в рус., укр., серб, пол.. Я обозвал это "заменительное" местоимение, ибо не лингвист. Посмотрите мои примеры, в не зависимости от рода в предложениях типа "Это моя сестра" применяется "Это", а не "Эта", "Этот". И в этой новой функции "Это/Це" не частица, ведь выполняет роль подлежащего, на мой взгляд это по прежнему местоимение только уже не указательное.
194
Як правельно: в церковно-слов'янському або церковно-слов'янській [мові]?
Правильно "церковно-слов'янською".